Дата арешту: 27.03.2019
Звинувачення: «Участь у діяльності терористичної організації» і «приготування до насильницького захоплення влади організованою групою за попередньою змовою».
Вирок суду: Зараз Карімов перебуває у сімферопольському СІЗО – тривають слідчі дії. Загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до 20 років.
На нього чекають: Дружина Аліє Карімова, син та рідні.
«Найяскравіший спогад – знайомство й вінчання. Усе наше спільне життя – у яскравих спогадах. Мій чоловік щодня намагався робити свято. Він дуже добрий, комунікабельний, завжди допоможе. Неконфліктний, ввічливий, все спокійно пояснює без підвищення тону. Він – людина, яка подобається всім, – розповідає волонтерам кампанії #PrisonersVoice Аліє Карімова, дружина активіста громадського об’єднання «Кримська солідарність», політв’язня, фігуранта так званої справи «Хізб ут-Тахрір» Аліма Карімова. – А тепер один з найяскравіших спогадів – як чоловіка забирали, це запам'ятається на все життя».
Алім Карімов народився 8 квітня 1994 року, житель Сімферополя. Активіст «Кримської солідарності», займався передачами політв'язням. Одружений, має дитину.
Був затриманий російськими силовиками 27 березня 2019 року. Йому інкримінують «участь у діяльності терористичної організації» і «приготування до насильницького захоплення влади організованою групою за попередньою змовою». Аліму Карімову загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до 20 років. Російський правозахисний центр «Меморіал» визнав його політв’язнем.
«На обшуки нікого не допустили, не було змоги викликати адвоката, тому що в нас забрали телефони. Під час обшуків нам підкинули дві заборонені релігійні книги. Сказали чоловіку підписати протокол, він відмовився це зробити без адвоката. Тоді вони відповіли, що якщо не підпише протокол, то не зможе згодом забрати речі, які вони вилучили під час обшуку. Нам наші речі й досі не повернули, – згадує той день дружина політв’язня. – Було важко дізнатися, що забрали ще й брата чоловіка. В мене був шок. Я думала, як це сприйме свекруха, в якої хворе серце. Та вона перенесла це стійко».
Аліє Карімова розповідає, що після обшуку і затримання Алім не їв три дні. «Лише під час суду з обрання запобіжного заходу йому перепала вода і один бутерброд», – говорить дружина політв’язня.
Аліма спочатку етапували в СІЗО м. Шахти Ростовської області (РФ), згодом – у СІЗО в Ростові-на-Дону. Зараз Карімов перебуває у сімферопольське СІЗО – тривають слідчі дії.
«Фізично на нього не впливають, наскільки я знаю. Психологічного тиску теж ніби немає. Коли хворіє, допомагати починають лише після того, як ми б’ємо на сполох. А так не реагують, – розповідає дружина політв’язня. – Він не скаржиться, але у нього періодично трапляється запалення шлунку».
Аліє розповідає, що без чоловіка їй дуже важко, але великою підтримкою є родина, кримськотатарський народ та усі небайдужі люди. А ще – віра.
«Ми всі тримаємося. Та спочатку в нас був великий шок. Всі Аліма знають з хорошої сторони. Алім для мого батька – як рідний син, вони могли годинами розмовляти, і батько дуже сумує за ним сьогодні. Ввечері після обшуку і затримання Аліма я приїхала в батьківський дім, де мене зустріла вся родина зі сльозами на очах, – згадує Аліє Карімова. – Наша віра не дає опустити руки. І люди, які постійно приходять і допомагають. Це дуже різні й навіть незнайомі люди, всі вони такі добрі й відкриті. За ці півтора роки багато таких людей було. Надія у мене тільки на Всевишнього: як він визначить – так і буде».
Аліє розповідає, що великою підтримкою для неї є також і листи від чоловіка. «У листах він розповідає, що дуже важко переживає розлуку з рідними. Але також завжди нас підтримує, каже, що все добре і скоро все зміниться. Часто запитує про сина: коли чоловіка забрали, дитині було лише три місяці. Чоловік питає, коли син пішов, яке перше слово сказав, на кого більше схожий», – розповідає дружина політв’язня.
«Невинні люди не мають сидіти в тюрмі. Тим паче такі, як наші чоловіки… Це настільки добрі, чуйні люди, які завжди прийдуть на допомогу. Таким людям не місце в тюрмі. Потихеньку кожний лист, кожна петиція – допомагають. Це не відразу стається, але поступово все більше людей звертають на це увагу, стає більше розголосу», – підсумовує Аліє Карімова.
