Дата арешту: 17.12.2019
Звинувачення: Незаконне придбання та зберігання боєприпасів і вибухових речовин, а також контрабанда вибухівки.
Вирок суду: 3 роки і 8 місяців колонії загального режиму
На нього чекають: Матір, сестра, дружина і маленький син
«Він дуже душевна людина. Знаєте, такий великий і добрий», – згадує Дениса Кашука його рідна сестра Тетяна Іванюк. Вона розповідає, що для всієї родини та знайомих арешт Дениса став справжнім шоком. «Ніхто не міг повірити, що з такою доброю, чуйною, чесною людиною могло таке трапитись», – запевняє вона. За словами Тетяни, у Дениса не було ворогів, він був неконфліктною людиною і ніколи ні з ким не сварився.
Денис Кашук народився 17 лютого 1979 року в Красноперекопську. В Київському національному університеті ім. Т. Г. Шевченка здобув спеціальність політолога, однак у рідному Криму займався рекламним бізнесом.
День затримання Дениса – 17 грудня 2019 року – почався як будь-який інший: вранці чоловік поїхав на роботу. Однак вже незабаром до Дениса не змогла додзвонитись дружина Ольга. «Він не відповідав на дзвінки, а це не норма для нього – не було такого, щоб протягом дня він не подзвонив мамі або Олі, – розповідає Тетяна. – Денис дуже сімейна людина, він постійно цікавився, як його маленький син – як він спав, як гуляв. Він дуже чекав народження первістка і дуже його любить».
Того ж дня ввечері Ольга викликала правоохоронців і написала заяву про зникнення Дениса. До їхнього дому прибула оперативна група, разом із заявою дружини взяли його фотографію та зубну щітку. 18 грудня силовики навідались уже з обшуком – забрали документи і техніку. Лише тоді родина дізналась про затримання Дениса, однак про його місце перебування й те, у яких злочинах його підозрюють, стало відомо лише наступного дня. 19 грудня адвокати знайшли чоловіка у Сімферопольському слідчому ізоляторі.
20 грудня у Київському районному суді Сімферополя на закритому засіданні Денису обрали запобіжний захід – утримання в СІЗО протягом двох місяців. Про закритий формат засідання клопотав сам Денис, що для Тетяни залишається незрозумілим фактом. Перед судом матері й дружині Дениса дозволили 20-хвилинне побачення з ним. «Він був дуже пригнічений, розбитий, і просив не чіпати його, бо він увесь брудний. Повідомив, що усе в порядку і сказав їм виїжджати з Криму», – розповідає Тетяна.
До поради Дениса дослухалась його мама – разом із чоловіком вони терміново покинули півострів. «Мама від самої анексії хотіла виїхати з Криму, але не всі родичі мали змогу переїхати. Та й зупиняв страх почати життя з чистої сторінки в такому віці, – каже Тетяна. – Але зараз вже довелось вчитись жити наново, залишивши в Криму все – дім, друзів, частину сім’ї».
За словами сестри Дениса, до нього не допускали незалежних адвокатів під час слідства – до самого засідання суду. Згодом він писав відмови від правозахисників, навіть не знаючи деяких особисто, що рідні пояснюють імовірним фізичним та психологічним тиском. На їхню думку, саме це, а також бажання захистити дружину та сина, які сьогодні залишаються в Криму, змусило Дениса погодитися з висунутими йому звинуваченнями.
6 квітня 2020 року Армянський міський суд у Криму визнав Дениса винним у незаконному придбанні та зберіганні боєприпасів (ст. 222 Кримінального Кодексу РФ) і вибухових речовин (ст. 222.1 Кримінального Кодексу РФ), а також контрабанді вибухівки (ст. 226.1 Кримінального Кодексу РФ). Його було засуджено до трьох років і восьми місяців позбавлення волі у колонії загального режиму. За порадою адвокатів рішення суду не оскаржувалось.
«Наскільки ми знаємо, за межі Сімферополя Дениса вивозили лише на суд в Армянську, а 28 липня його етапували в Лефортово, у Москву. Чому він там, для нас загадка», – каже Тетяна. Про стан Дениса наразі відомо лише зі слів Марини Литвинович з ОНК (Общественная наблюдательная комиссия), яку до нього допустили. «Вона каже, що у Дениса все добре, що він нічого не просить. – продовжує Тетяна. – Але наскільки це правдиво і чи тиснуть на нього – ми не можемо знати. Адвокат вже три тижні не отримує відповідей на свої запити».
Арешт Дениса об’єднав усю його родину. Поїздки в Крим та з півострова з 2014 року ставали все складнішими та ризикованішими. Тетяна все рідше бачилась з мамою і братом. Рідні люди неминуче віддалялися і для Тетяни це була дуже болісна зміна: «Для мене це дико – чому я не можу приїхати до своїх рідних, на могилу батька, в батьківський дім? Тепер мені треба питати у когось на це дозвіл, обґрунтовувати».
«Ми звичайні порядні люди, – каже Тетяна. – І хоча останні п’ять років ми не часто бачились і не мали змоги переживати щоденні радощі та труднощі разом, але всі підключились, коли дізнались, яка біда сталась із Денисом». Цю складну ситуацію Тетяна переживає у постійному контакті з мамою та двоюрідною сестрою, українською журналісткою Оленою Гусейновою, яка активно бере участь в поширенні інформації про арешт Дениса.
«Денис дуже добра людина, із загостреним почуттям справедливості, – говорить Тетяна. – Тому мені дуже важко і боляче бачити, як така разюча несправедливість відбувається стосовно нього». Вона щиро сподівається, що справедливість візьме гору і Денис та інші політв’язні Кремля незабаром повернуться до своїх рідних.
