«З Акімом у мене пов’язано багато приємних спогадів, але найяскравіший – народження доньки, - розповідає Сабріє Бекірова. – Їй зараз уже 2,5 роки. Сину – рік, він з’явився на світ уже після арешту Акіма».
Акім Бекіров народився 18 жовтня 1988 року у місті Фергана Узбецької РСР. У 1992 році переїхав з родиною до Криму. Закінчив Сімферопольське училище будівництва і комп’ютерних технологій за фахом «комп’ютерна справа». Потім вчився у Таврійському національному університеті ім. Вернадського на математика. Працював на будівництві, допомагав знайомим та активістам «Кримської солідарності» у питаннях ІТ.
Затримали Акіма вдома. «До нас прийшли о 6-й ранку і обшукали весь будинок, - розповідає Сабріє. – Після цього його забрали. Забороненого у нас нічого не знайшли. Забрали зошит матері з молитвами з Корану, роздруківки чоловіка на ісламську тематику, планшет і телефони, але через півтора року це все повернули».
Зараз слідство у справі Акіма Бекірова завершено. Він перебуває у СІЗО міста Сімферополя та ознайомлюється з матеріалами справи. Після цього справу передадуть до суду. Про випадки жорсткого поводження з ним у СІЗО Сабріє нічого не відомо, чоловік не розповідає їй деталей свого перебування там.
«Якщо розглядати попередні рішення суду за схожими справами – результат відомий. Як би не старалася сторона захисту, все одно виноситься обвинувальний вирок. Але і він, і ми знаємо, що він не винен, тому зберігаємо оптимізм. І до останнього віримо, що незабаром він буде на свободі», - каже Сабріє.
Допомагають їй знайомі та друзі. «Дуже багато незнайомих людей з нашого народу підтримують як морально, так і матеріально», - розповідає Сабріє Бекірова. Дітям на свята дарують подарунки, а Акіму організовували передачі, коли він перебував у Ростові і дружина не могла його відвідувати.
Сабріє дуже важко переносить розлуку з чоловіком. «Перші моменти після арешту здавалося, що ось-ось він повернеться, - з сумом розповідає вона. - Але потім я усвідомила, що це – такий самий «каток», як і по всіх інших справах. І ось уже півтора року я перебуваю без нього. Важко, бо він завжди був для мене підтримкою та опорою – з ним завжди можна було порадитися з будь-якого приводу. Важко, бо діти ростуть без батька».
Але Сабріє не втрачає віри у те, що незабаром усі, хто був несправедливо затриманий у Криму, повернуться додому. «Зараз будь-яка людина може опинитися у такій ситуації, як мій чоловік – незалежно від національності та віросповідання, тому ми повинні всі підтримувати одне одного у боротьбі з несправедливістю всіма законними методами. Не варто залишатися осторонь», - закликає всіх небайдужих Сабріє Бекірова.
