«Надію дають лише віра і сподівання на краще. Віра в те, що справедливість буде. Що Сашко повернеться додому. Що він буде щасливий в цьому житті, – говорить Людмила Шумкова, тітка українського політв'язня Олександр Шумкова, якого в Росії засудили до чотирьох років колонії у так званій справі «Правого сектора». – Він мій племінник, хрещений синочок. Я його вперше побачила, як йому було п’ять днів від народження, це було таке маленьке гарненьке дитятко. Разом з його мамою, моєю сестрою, з бабусею і дідусем ми відводили його у дитячий садочок, у перший клас. Потім – випускний. Ці яскраві моменти залишаться в пам'яті назавжди. Сашка дуже не вистачає. Хочеться, щоб він був на волі й вільно продовжував обраний ним шлях».
Олександр Шумков народився 19 вересня 1989 року, жив у Херсоні. З 17 років брав активну участь у розбудові громадської організації «Спілка Української Молоді в Україні» на Херсонщині, популяризував українську мову, читав лекції з історії України та організовував виставки на історичну та краєзнавчу тематику, займався патріотичним вихованням молоді.
«Сашко завжди мав активну громадянську позицію. Безпосереднього за його участі на Херсонщині, у Бериславському районі, був встановлений перший пам'ятник борцям за волю України. Він брав активну участь у створенні цього меморіалу, – розповідає Людмила Шумкова. – А потім, звісно, поїхав на Майдан, а згодом – на війну».
Під час Революції Гідності та після неї Олександр Шумков перебував у лавах «Правого сектору» та охороняв тодішнього лідера організації Дмитра Яроша. Після чого пішов служити до ЗСУ. Служив за контрактом в селі Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області.
17 серпня 2017 року не повернувся після служби додому. Півтора місяці рідні не знали, що з ним і де він. І лише 29 вересня 2017 року його виявили в російському СІЗО. Матері ув'язненого надійшов лист від Слідчого комітету РФ та ФСБ, в якому йшлося, що її сину оголошено підозру «за участь в екстремістських організаціях».
Олександр Шумков розповів адвокату, що його викрали співробітників ФСБ і кордон він перетнув проти своєї волі непритомним. У суді захист озвучив детальну версію тих подій. Згідно з нею, Олександр Шумков як дізнавач військової прокуратури України їхав на зустріч з інформатором, який повинен був надати йому інформацію про постачальників наркотичних речовин з території самопроголошених ДНР/ЛНР в Одеську і Дніпропетровську області України. Неподалік російсько-українського кордону, на місці зустрічі з інформатором, на машину було скоєно напад. Олександр був знерухомлений ударом електрошокера і в несвідомому стані вивезений на територію РФ.
У грудні 2018 року російській суд засудив Олександра Шумкова до чотирьох років колонії за звинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 282.2 КК РФ («Участь в діяльності екстремістської організації»), у зв'язку з членством в забороненому в Росії «Правом секторі».
«В основу звинувачення лягли всі ці фото з Дмитром Ярошем і всі відеозаписи з перших прес-конференцій Дмитра Яроша. А ця людина сказала хлопцями, які підійшли до нього і просили, щоб він хоч якось допоміг Сашкові, таке: “Я не пам'ятаю, хто це такий, багато хто через мене проходив, я не повинен всіх пам'ятати, може пару разів фотографувався хлопчик”. Може, він так хотів якось відгородитися…», – говорить Людмила Шумкова.
Правозахисний центр «Меморіал» визнав Олександра Шумкова політв’язнем. Зараз він відбуває покарання у колонії №4 в місті Торжок, що в Тверській області. Людмила Шумкова розповідає, що в ув’язненні російські силовики катували Олександра і погрожували йому розправою.
«Коли він від'їжджав у зону бойових дій як доброволець, то завжди говорив: "якщо я потраплю в полон, я себе підірву гранатою". Для нього потрапити в лапи до ворога – це вже насильство. І коли його передали в ФСБ і почався безперервний допит, декілька діб йому не давали спати, їсти, пити, – розповідає Людмила Шумкова. – Сашко декілька разів оголошував голодування. Коли його привезли в СІЗО в Твері, то застосовували вже фізичні катування. Його виводили в якесь тісне приміщення і там били по спині і ногах згорнутим гумовим килимком».
Олександр розповідав адвокату, що відчував сильний біль після побиття, але не звертався за медичною допомогою, бо боявся подальшої розправи. Згодом його з п’ятьма іншими арештантами на десять днів помістили в камеру площею 12 квадратних метрів. «У приміщенні не було чим дихати, на стінах і стелі була цвіль, був присутній різкий запах вогкості», – розповідав він.
Після прибуття в колонію №4, що у місті Торжок, Олександра били дубинкою по ногах, спині й голові. При цьому співробітник колонії говорив українцеві: «Це тобі за убитих співробітників “Беркута” на Майдані».
Людмила розповідає, що її племінник постійно піддається моральному і психологічному тиску. «До нього в колонію приїздили співробітники ФСБ, примушували його давати неправдиві свідчення проти іншого українського в'язня, говорили, що живим він з Росії не виїде, що не потрапить у жоден список на обмін», – розповідає вона.
Майже весь термін ув'язнення в колонії №4 міста Торжок Олександр Шумков перебуває у штрафному ізоляторі або приміщенні камерного типу. Якось він провів 14 діб в ШІЗО лише за те, що зняв куртку, коли голився і вмивався в камері.
«З моменту потрапляння в колонію, він навіть не пройшов карантин, а одразу потрапив в штрафний ізолятор на 39 діб. Після цього його визнали злісним порушником правил внутрішнього розпорядку і він пів року провів в приміщенні камерного типу. Це по суті те ж ШІЗО, просто там трошки м’якші умови перебування, – розповідає Людмила Шумкова. – 14 жовтня 2019 року він розпочав голодування через порушення прав ув’язнених та ігнорування їхніх вимог».
В ув’язненні, говорить вона, в Олександра почалися сильні головні болі та болі в спині, судоми. Йому не називали медпрепарати, які давали. «У палату до нього заходили вже з набраними шприцами з невідомими речовинами, давали невідомі пігулки. Не зрозуміло, що це було за лікування, стан його лише погіршувався від цього», – говорить Людмила.
Олександр потерпав і від зубного болю, але жодних знеболювальних йому не давали, як і не направляли до стоматолога.
Рідні Олександра дуже сподіваються на обмін. Сам же Шумков не виключає варіант, що в 2020 році його «за командою з Луб'янки вивезуть кудись, де і закінчиться його життєвий шлях».
«З питаннями про обмін дуже важко, ми ніяк не можемо достукатися до Офісу Президента, – розповідає тітка політв’язня. – Президент робить якісь заяви для ЗМІ про те, що процес не зупинено, що він продовжиться після завершення епідемії Сovid-19, але не зрозуміло, що відбувається зараз. У нас, рідних політв’язнів, жодної інформації немає, чи проходить цей процес перемовин, чи він зупинений, і що взагалі зі списками на обмін?».
«Наші політв'язні потребують підтримки, оскільки ці люди були ув'язнені за свою позицію, за свою ідеологію, за боротьбу за вільну Україну. Багато вклали своїх сил у цю діяльність, і хочеться, щоб люди пам'ятали про них, щоб вони там знали, що їх тут чекають і що все це не дарма, бо саме це дає їм сили і віру », – підсумовує Людмила Шумкова.
