«Сервер у нас дуже добра, щира, справедлива людина. Де б він не вчився, де б не працював, ми завжди чули лише слова подяки, завжди пишалися ним, — розповідає Венера Мустафаєва, мама політв’язня Сервера Мустафаєва. — Дуже образливо, що таких хлопців звинувачують у тероризмі. Тероризм і Сервер — взаємовиключні. Він завжди робив людям добро, завжди був дуже чуйним. Коли тут почалися всі ці репресії, обшуки, він завжди намагався прийти людям на допомогу».
Рівно два роки тому — 21 травня 2018 року — окупаційна влада Криму затримала кримського правозахисника, координатора ініціативи «Кримська солідарність» Сервера Мустафаєва. Йому загрожує від 10 до 20 років ув'язнення – Сервера, як і більшість ув’язнених кримських татар, звинувачують у «тероризмі» і «спробі насильницького захоплення влади». Він є фігурантом другої Бахчисарайської «справи Хізб ут-Тахрір».
«Ми ніколи в житті не забудемо той день. Це було дуже страшно. Вони прийшли о 6 ранку, хотіли виламати нам двері, увірвалися, провели обшук і забрали Сервера, — задує Венера Мустафаєва. — Що людина мала зробити, щоб до неї в дім увірвалися люди в масках і з автоматами? Сервер нічого погано не зробив. Це були чергові репресії проти нашого народу, проти кримських мусульман».
Сервер Мустафаєв працював виконавчим директором в одній із фірм у Севастополі. Коли в Криму почалися переслідування кримських татар, ходив на суди, знімав їх, поширював інформацію в інтернеті, допомагав родинам ув’язнених кримських татар, займався міжнародною адвокацією — хотів, щоб світ дізнався, що насправді відбувається в окупованому Криму.
Зараз Сервер перебуває в СІЗО №1 в Ростові-на-Дону. Триває розгляд його справи в суді. Amnesty International визнали його в'язнем совісті та політв'язнем, а журналістська спільнота — своїм колегою. Вдома на нього чекають дружина і четверо дітей. На момент арешту Сервера його наймолодшій дитині було два місяці.
«Діти ростуть без батька — на це боляче дивитися. Вони постійно запитують, коли приїде тато. Обіцяємо, що він скоро повернеться. Нам усім дуже його не вистачає, — говорить матір політв’язня. — Наші хлопці досі доводять, що вони ні в чому не винні, що вони достойні сини нашого народу, що вони — наша гордість. Ми пишаємося ними. Але поки що справедливість не перемогла. Ми дуже хочемо, щоб Сервер повернувся додому. І ми дуже хочемо, щоб люди підтримали і допомогли нам у цьому».
