У кримського татарина Шабана Умерова за час його перебування в ув’язненні народилась шоста онука. Дружня сім’я Умерових з нетерпінням чекає, коли зможе сповна розділити цю радісну подію з головою родини. А дружина Зарема Умерова згадує про спільні мрії, які насильно відібрали, арештувавши Шабана, якого вона називає люблячим чоловіком і дбайливим дідусем.
«У 2014 році Шабан поїхав у паломництво в Хадж, – розповідає Зарема. – Це була така пам’ятна для нас подія: ми його проводжали, зустрічали. Атмосфера була дуже особлива. У нас у планах було, щоб ми разом туди поїхали, він пообіцяв мені. І ось так розірвали наші мрії». 24 дні, які Шабан провів у паломництві, були на той момент його найдовшою розлукою з рідними, і Зарема буквально рахувала дні до повернення чоловіка. «Тому можете уявити, який у нас стан зараз – після півтора року розлуки», – каже Зарема.
Умеров Шабан Ізетович народився 22 жовтня 1969 року в Узбекистані. Здобувши освіту газозварника, працював за фахом уже в Криму, хоча його юнацькою мрією була кар’єра тренера з баскетболу. Зарема згадує: «Шабан у молодості дуже любив баскетбол. Їздив на змагання у різні країни, займав перші місця».
Усі плани та мрії Шабана і його родини перервав арешт чоловіка 27 березня 2019 року. «Як зараз ми пам’ятаємо цей день, - каже Зарема. - Жахливий день, звичайно. Рано-вранці, о 6-й ранку, нам почали грюкати у двері. Відчинили – побачили багато автозаків, співробітників правоохоронних органів з автоматами. Вони безцеремонно ввірвались у наш дім у взутті». Поки тривав обшук, господарів посадили на диван, заборонили рухатися й розмовляти. Адвоката російські силовики не допустили.
«Внуку було тоді 9 місяців. Він взагалі не розумів, що відбувається. У брудному взутті ці люди ввірвались у дитячу кімнату», – з болем пригадує Зарема. Жінка розповідає, що після того, як вона зібрала чоловікові їжу, запитала у силовиків: «Куди ви повезете його, в Сімферополь?» А вони зі зверхньою посмішкою та глузуванням відповіли: «А ви що хотіли, щоб ми його в Москву везли?».
Станом на вересень 2020 року Шабан Умеров перебуває у Сімферопольському слідчому ізоляторі. Триває досудове розслідування справи Шабана та інших кримських татар, яких звинувачують у терористичній діяльності у складі організації «Хізб ут-Тахрір», визнаній у Російській Федерації терористичною.
«Прохання адвокатів відпустити ув’язнених під домашній арешт відхиляють, судове засідання постійно відкладають», – каже Зарема. Оскільки офіційно дзвінків і зустрічей Умеровим не дозволяють, вона дізнається про стан чоловіка від адвоката: «Знаю, що самопочуття його більш-менш, стан здоров’я без змін – у нього болить серце, піднімався тиск».
У СІЗО чоловік тримається на медикаментах, які передають рідні. А близько півроку тому саме така таблетка врятувала Шабану життя. «У нього, мабуть, був інфаркт – йому сильно пекло в районі серця близько години-півтори, допоки співкамерники не дали йому якусь таблетку, від якої стало легше», – згадує Зарема.
У такій розлуці з чоловіком молитви Зареми – про звільнення її чоловіка. «Насамперед силу нам дає Всевишній, надію, що найближчим часом справедливість візьме гору і наших близьких відпустять, тому що вони ні в чому не винні», - каже вона.
Зарема відчуває потужну підтримку від свого народу. Адже співвітчизники підтримують її від дня арешту чоловіка, як і родини інших кримських політв’язнів. «Більше двохсот дітей залишились без батьків. Не дочекавшись своїх синів, помирають батьки, – каже вона. – Але наш народ настільки сильний, що не залишає нас у біді в будь-якій ситуації – і в радості, і в горі. Ми всі як одна сім’я».
Дорослий син Зареми й Шабана, який взяв на себе турботи про сім’ю, є її опорою та підтримкою, але й він болісно переживає відсутність батька. «З нашої сім’ї вирвали нашу близьку людину. Хоча мої діти уже дорослі, але все одно вони чекають підтримки, батьківської поради, турботи – цього дуже бракує. Діти, звичайно, підтримують мене. Але я бачу, що їм теж важко. Батько є батько, і він має бути поряд», – впевнена жінка.
Для Зареми петиція про звільнення політв’язнів – це простягнута рука допомоги від українського народу: «Це ще одне свідчення солідарності з нами, так само як листи, які наші чоловіки отримують з усього світу. Нам і нашим хлопцям це дуже приємно, коли люди не згодні з такою несправедливістю, не вірять в цю брехню і підтримують нас. Дякую, що з’являються такі ініціативи для звільнення наших чоловіків».
Зарема вірить, що все буде добре і справедливість врешті візьме гору, адже «після найтемнішої ночі завжди настає світанок».
