«До того, як він зник, ми завжди були разом. Я навіть подумати не могла, що цієї людини не буде поряд. Але коли це сталося, я зрозуміла, що дуже сильно його люблю, дихати без нього не можу. І за ці три роки чим далі, тим більше я передивляюся наші відео домашні, розумію, що так боюся його втратити. Тому вигризаю його, борюсь всіма силами, хоча вони вже часом покидають. Але поки я дихаю, буду просто вигризати».
Це історія музиканта Валерія Матюшенко, який був арештований т.з. МГБ ДНР у липні 2017 року в Комсомольску. Прямо в центрі міста йому одягли мішок на голову, заламали руки і затягли в машину. У березні 2018 року засудили на 10 років позбавлення волі за шпіонаж. Зараз він у 32 Макіївській колонії. Увесь цей час його дружина Тетяна бореться за його звільнення. У цьому пості наведені прямі цитати із її розмови з волонтерами кампанії #PrisonersVoice.
«Він 10 місяців перебував у “Ізоляції”. Я вже говорила з хлопцями, які вийшли. Кажуть, що Валера пройшов дуже сильні тортури. У нього проукраїнська позиція, і він її ніколи не змінить. Його підключали до електричного струму, у нього зламані ребра. Хлопці казали, що вони його будили, бо дихання майже не було. На той момент я передавала йому постільну білизну через МГБ, вони і про це згадали: “Ми прямо замотували його в ці простирадла, щоб йому якось легше було”. Він просто дивом вижив. Можливо тому, що я стояла на колінах у цей момент і просила Бога, щоб він тільки вижив. Я розуміла, що його вбивають».
Зараз про стан Валерія відомо мало. Після катування він має серйозні проблеми із здоров’ям, щитовитка не працює, рідні підозрюють онкозахворювання. Оскільки лінія розмежування через пандемію коронавірусу закрита, передати ліки та продукти просто неможливо.
«Сказали, що він дуже схуд. Минулого місяця хотіли передати продукти, бо в них там навіть цукру немає. Те, що їм дають, їсти неможливо. Зараз і чай, і мед, і варення - усе закінчилося, нічого немає».
