«Один із найяскравіших спогадів, пов’язаних з батьком, – з далекого дитинства. Ми тоді жили під Євпаторією, батько там служив. Мій спогад про те, як батько віз мене на мотоциклі, це був перший і останній раз, коли я катався на мотоциклі, – згадує Ілля Каверников (Дудка), син колишнього українського військовослужбовця, командира корабля управління ВМС України, а нині політв’язня, фігуранта так званої «справи українських диверсантів» Володимира Дудки. – Хочеться згадувати радісні моменти з життя. Але добре пам’ятаю день затримання батька – це наче вчора було, хоча минуло вже майже чотири роки».
Володимир Дудка народився 1964 року в місті Суми, служив у ВМС України, жив у Севастополі. У 2010 році пішов на пенсію за станом здоров’я. Любить подорожувати Кримом, особливо любить гори. «Коли звільнився зі служби, то в нього з’явилося більше часу і він намагався частіше їздити в такі місця», – розповідає син політв’язня.
9 листопада 2016 року російські силовики затримали в Севастополі співробітників аналітичного центру «Номос» Дмитра Штиблікова й Олексія Бессарабова, а також їхнього близького друга Володимира Дудку. Їх звинуватили в «підготовці диверсій у Криму на замовлення української розвідки».
У квітні 2019 року підконтрольний Росії Севастопольський міський суд засудив Володимира Дудку і Олексія Бессарабова до 14 років позбавлення волі, а Дмитра Штиблікова той же суд засудив у листопаді 2017 року до 5 років колонії суворого режиму. Влада України називає ці звинувачення провокацією російських спецслужб.
Зараз Володимир Дудка відбуває покарання у колонії строгого режиму в місті Ставрополь. Правозахисний центр «Меморіал» визнав усіх фігурантів «справи українських диверсантів» політв’язнями.
«Зранку 9 листопада 2016 року подзвонив колега батька, сказав, що батько не бере слухавку, а вони домовились йти до лікаря. Я поїхав додому. В цей час вже пройшов обшук. Мене не пустили, тільки сказали, що йдуть слідчі дії. Згодом батька вивезли з квартири. Я їздив в місцеве відділення ФСБ, де мені сказали, що батько на допиті. Наступного дня був суд, батькові обрали запобіжний захід – тримання від вартою, – згадує Ілля Каверников (Дудка). – Під час обшуку батькові підкинули телефон із сім-картою, на якій нібито велось листування. Зі слів батька, обшуки проводили тільки в кімнаті й ніде більше. Під час обшуку співробітники ФСБ виходили з квартири і тато казав, що прозвучала фраза: “Ну що, заносимо?”. Головний слідчий вийняв телефон з шафи. На цьому обшук закінчили і батька забрали».
У перші дні після затримання Володимира Дудку катували, зокрема електричним струмом. Він згодом відмовився від своїх показань, бо дав їх під тортурами.
Ілля розповідає, що в ув’язненні здоров’я в батька погіршилося. «У нього ще до ув’язнення були хронічні хвороби, основна – язва. Вже у СІЗО розвинулась гіпертонічна хвороба. Страждає на головний біль. Мінімальна меддопомога є, але її недостатньо. Хворобу треба лікувати, а не лише гасити симптоми. Дуже схуд, бо стрес. Адже абсолютно невинну людину в один момент висмикують зі звичного життя і поміщають в такі умови, несправедливо звинувачують, дають термін», – говорить син політв’язня.
Розповідає, що важко переживає ув’язнення батька. «Спочатку почувався, наче уві сні. Потім здоров’я погіршилося. Але вже починаю викарабкуватись, більше – психологічно важко. Тільки віра в Бога дає сили триматися. І сім’я, заради якої тримаюсь і заради якої взагалі варто жити. Допомагають татовий брат, мама, татові однокласники», – говорить Ілля.
Розповідає, що вся надія на обмін. «Апеляція вже пройшла. У нас більше немає юридичних можливостей якось оскаржити вирок. Кажуть, що в списках на обмін він є, але невідомо чи йдуть перемовини», – говорить він.
«Хочеться подякувати всім, хто підтримує і щось робить. Варто продовжувати боротися, тому що це – життя людей, які ні в чому не винні. Треба намагатися допомогти і врятувати ці людські життя», – підсумовує Ілля Каверников (Дудка).
