Дата арешту: 27.03.2019
Звинувачення: участь у діяльності організації, яку визнано терористичною на території РФ. Справа «Хізб ут-Тахрір»
Вирок суду: Перебуває під слідством
На нього чекають: дружина, донька
«Найяскравіша та найпрекрасніша подія нашого з Іззетом життя – це народження старшої довгоочікуваної донечки, якій недавно виповнилось чотири роки. Ми стали щасливими батьками і повністю занурились у нове життя», – розповідає його дружина Газель. Друга донька народилась через шість днів після того, як арештували Іззета. «Їй уже півтора року і вона досі не знає свого батька, не відчула його тепла і турботи», – із сумом каже дружина.
Іззет Абдуллаєв народився 22 жовтня 1986 року. Закінчив Сімферопольське професійно-технічне будівельне училище, де отримав спеціальність газоелектрозварювальника. На момент арешту Іззет працював реалізатором мобільних аксесуарів та займався продажем автомобільних запчастин.
Затримали Іззета 27 березня 2019 року в домі його батьків літнього віку, де на той момент проживала сім’я. Цей день почався для родини о шостій ранку з обшуку: до їхнього дому ввірвались озброєні силовики в масках. «На той момент я була на дев’ятому місяці вагітності, – згадує Газель. – У будинку перебувала наша малолітня дочка, яка не розуміла, що відбувається».
«Люди в масках перерили все, що можна було. У тому числі – мою сумку з дитячими речами, приготовлену в пологовий будинок. Заглянули навіть у чайник», – розповідає жінка. Врешті співробітники правоохоронних органів підкинули під їхній холодильник заборонену літературу – за словами Газель, абсолютно нову книгу, яку видно, що жодного разу не розгортали. Після цього обшук проходив уже спокійніше. Однак адвоката все одно не допустили – до кінця обшуку він простояв на вулиці.
Окрім Іззета, того дня за підозрою в участі в організації «Хізб ут-Тахрір», що визнана в Російській Федерації терористичною, заарештували ще 19 кримських татар («друга сімферопольська група»). Всіх їх утримують у Сімферопольському слідчому ізоляторі. Слідство завершене: опитані всі свідки, проведені всі експертизи. Іззет та інші затримані ознайомлюються з матеріалами справи. «Аби якнайскоріше закінчити ознайомлення з матеріалами справи, начальник слідства наказав вивозити хлопців у приміщення ФСБ кожного дня, в тому числі – по вихідних. – каже Газель. – Ніхто не зважає на те, що багато хто з них хворіє – має високу температуру і кашель».
Газель турбує те, що в умовах стрімкого поширення у світі коронавірусної хвороби життя і здоров’я її чоловіка та інших ув’язнених – у серйозній небезпеці. «Адміністрація пенітенціарних закладів Російської Федерації не забезпечує ув’язнених засобами індивідуального захисту – медичними масками, одноразовими рукавичками, дезінфекторами», – каже жінка.
За її словами, через брак свіжого повітря Іззет страждає від головного болю – в’язнів виводять на прогулянку лише раз на три дні. Крім того, у камері дуже багато клопів, від укусів яких все тіло свербить, і погане освітлення, що негативно впливає на зір. Жінка каже, що в Іззета високий гемоглобін, тому йому вкрай необхідні спеціальне харчування і свіже повітря.
Газель спілкується із чоловіком через листи. Численні прохання дозволити побачення відхиляють. Однак вона зазначає: «Іззет тримається, він не зламаний. Настрій бойовий. Силу йому дає віра в Бога – він покладається лише на Всевишнього. І навіть перебуваючи в таких важких умовах, у своїх листах він намагається підтримувати нас».
Жінка зізнається, що залишитися самій без чоловіка з двома маленькими дітьми – це дуже складно, адже тепер всі питання і проблеми доводиться вирішувати без його поради. Діти зовсім маленькі й уся відповідальність за їхнє виховання лягла на неї. «Я пояснюю донечкам, що у них є тато, який їх дуже любить і дуже хоче бути поруч із ними, піклуватися про них, але йому не дають цього зробити злі люди, які всупереч нашій волі забрали його у нас», – розповідає вона.
Газель була змушена вступити в автошколу, щоб отримати права і мати можливість самостійно водити машину. «Діти маленькі, пересуватись із ними в громадському транспорті дуже складно. – каже жінка. – Особливо, коли вони хворіють і їх потрібно везти на прийом до спеціаліста».
Попри все, Газель та сім’ї інших політв’язнів не полишають у скруті їхні співвітчизники: «Підтримує наш небайдужий до чужої біди народ, від підтримки якого серце наповнюється почуттями радості й гордості. Покидаючи власні справи, люди приходять на судові засідання наших чоловіків, не шкодують грошей і передають їм воду та їжу, а нашим дітям – подарунки, – з вдячністю каже Газель. – Така підтримка вражає весь світ, ці справи стали прикладом для багатьох інших людей».
Газель щиро сподівається, що незабаром всі потрясіння, які спіткали кримськотатарський народ, закінчаться і відійдуть в історію, а люди після цього стануть ще сильнішими та згуртованішими.
