Дата арешту: 10.06.2019
Звинувачення: «Участь у діяльності терористичної організації» і «приготування до насильницького захоплення влади організованою групою за попередньою змовою».
Вирок суду: Позбавлення волі строком до 20 років.
На нього чекають: Дружина кримського політв’язня Севіль Омерова та четверо дітей.
«У нашій сім'ї четверо малих дітей. Старшому сину — сім років, молодшому — 10 місяців, він був розлучений з батьком ще до свого народження. Мій чоловік не чув першого крику дитини, а зараз не бачить, як він росте, не бачить ці маленькі ручки і ніжки, не чує перші слова дитини. А першим словом малюка було «ага» — це «брат». Я показую сину відео з Різою, які є у мене в телефоні, показую, що це його батько, що в нього є батько», — розповідає Севіль Омерова, дружина кримського політв’язня Різи Омерова, фігуранта так званої білогірської групи у «справі Хізб ут-Тахрір».
Уранці 10 червня 2019 року в окупованому Криму російські силовики провели обшуки і арешти в оселях кримських татар. Серед затриманих у той день був і Різа Омеров. Також силовики затримали його батька Енвера Омерова, який їхав в Ростов-на-Дону на судове засідання щодо його зятя, фігуранта першої сімферопольської групи «справи Хізб ут-Тахрір» Рустема Ісмаїлова.
Різі Омерову інкримінують «участь у діяльності терористичної організації» і «приготування до насильницького захоплення влади організованою групою за попередньою змовою». Йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до 20 років.
Російський правозахисний центр «Меморіал» визнав Різу Омерова політв’язнем.
«Мій чоловік збирався на роботу, він працює торговим представником, коли о пів на сьому ранку ми почули стук у двері. У нас провели обшук, мого чоловіка затримали. Його забрали в ФСБ, а мене на швидкій відвезли в Сімферополь в перинатальний центр. Я була на 29 тижні вагітності, пологи почалися передчасно», — згадує Севіль Омерова.
У той же день відбувся суд, Різі Омерову обрали запобіжний захід — утримання під вартою. Рідні не знали, де він і що з ним, лише згодом адвокати повідомили родині, що Різа перебуває у сімферопольському СІЗО. Доки тривали слідчі дії, він був в Криму, але в квітні 2020 року його етапували в Ростов-на-Дону, де відбуватимуться судові засідання
Севіль Омерова розповідає, що діти дуже важко переживають розлуку з батьком
«Вони постійно запитують, коли він повернеться. Сильно сумують і часто плачуть, обіймають фотографії та кажуть: “Це мій бабака. Я хочу щоб він повернувся і знову возив нас на батути”. Ми зараз живемо у моїх батьків, і я теж щодня лягаю спати з надією, що Різа скоро приїде і забере нас додому. Я хочу, щоб чоловік побачив перші кроки нашої дитини, щоб, як і раніше, купав дітей, цілував їх та обіймав перед сном. Наш найстарший син пішов в перший клас. Він всю лінійку проплакав, бо хотів, щоб його в школу відвів батько, — розповідає дружина політв’язня. — Нам лише один раз дозволили із ним побачитися, і то буквально на кілька хвилин. Син потім всю дорогу додому плакав зі словами “ми забули там тата, поїхали заберемо його”. Діти дуже прив'язані до нього. Я їм кожен день кажу, що тато скоро повернеться, потрібно лише трохи зачекати».
Севіль розповідає, що їй теж важко без чоловіка, бо він був її підтримкою і опорою. «Для мене найяскравіші спогади — це дев’ять років нашого спільного життя. Я дякую Богові за цей шлюб. Різа — дуже уважний та добрий. Ми часто відпочивали, їздили на море, пікніки. Після роботи він приділяв усю увагу дітям. Ми постійно сміялися, час минав у радості — до червня 2019 року», — говорить вона.
Зараз, розповідає, її сила та підтримка — це діти та батьки, а також рідні, друзі, сусіди та усі небайдужі люди, які не дають їй опустити руки. А ще — віра.
«Для мене найважливішим зараз є стан здоров’я чоловіка і його повернення додому до родини, — говорить Севіль Омерова. — Адвокат розповідає, що здоров’я Різи — задовільне. Він не мав хронічних хвороб, але в СІЗО в нього з’явилися проблеми із зубами і сильні болі в попереку. А ще у їхній камері захворів один з ув’язнених, він був у важкому стані — висока температура, кашель. Але нікого в цій камері не тестували на коронавірус, навіть не цікавилися їхнім здоров'ям…»
«Потрібно завжди одне одного підтримувати, допомагати, не залишатися осторонь в час чужої біди. Якщо ми будемо триматися разом, то перемога буде за нами. Ми маємо бути прикладом для наших дітей, для наступного покоління», — говорить Севіль Омерова.
