Дата арешту: 11.10.2017
Звинувачення: участь у діяльності організації «Хізб ут-Тахрір», яка в Російській Федерації визнана терористичною
Вирок суду: 16 років колонії строгого режиму
На нього чекають: дружина, четверо дітей
«Ми з Сейраном два з половиною роки не могли одружитись: мої батьки наполягали, щоб я закінчила магістратуру, а його мама – щоб Сейран вступив в університет. Ми разом готувались до іспитів, обмінювались книгами. І в день, коли вивісили списки зарахованих і він побачив, що пройшов – взяв маму, приїхав до мене й оголосив – «Все: я вступив і ми одружуємось!». Менш ніж за тиждень ми відгуляли наше незабутнє весілля. Це було 14 років тому», – розповідає Муміне Салієва, дружина політв’язня Сейрана Салієва.
Інший незабутній спогад Муміне, пов’язаний з чоловіком – спільне паломництво в Мекку, яке подружжя здійснило після першого обшуку в їхній квартирі в січні 2017 року. Незадовго до того народивши четверту дитину, Муміне залишила немовля на рідних і наполягла на поїздці, адже відчувала, що наступного року такої можливості вже не буде.
Сейран Салієв народився 4 листопада 1985 року. В університеті вивчав іноземні мови, захоплювався історією Криму і працював екскурсоводом. Відомий у Криму громадянський активіст, Сейран брав участь у діяльності «Кримської солідарності» та допомагав співвітчизникам, які зазнали репресій після анексії півострова.
«Перші сигнали силовиків кримськотатарським активістам були у вигляді адміністративних правопорушень. Мовляв, або згортайте свою діяльність, або виїжджайте з Криму», – розповідає Муміне. Після того, як її чоловік оголосив у місцевій мечеті про першу хвилю обшуків у кримських татар в травні 2016 року, вже в липні його оштрафували на 20 тис. рублів за нібито організацію несанкціонованого мітингу. «Саме так потрактували стихійне скупчення людей, які побігли на допомогу співвітчизникам, у яких проводили обшук», – пояснює жінка. Апеляцію російська окупаційна влада відхилила.
26 січня 2017 року у дім Салієвих вперше прийшли з обшуком. «Це був страшний обшук – озброєна до зубів артилерія, з собаками, – згадує Муміне. – Він був проведений з порушеннями – до нас вломились і все перевернули, не зачитавши постанову про проведення обшуку». Як зазначає жінка, пізніше виявилось, що обшук проводили на підставі адміністративного правопорушення – за публікацію доступної в мережі пісні й зображення з нібито символікою терористичної організації на сторінці Сейрана «ВКонтакті». Якої саме організації – російські правоохоронці визначитись так і не змогли, але арештували чоловіка на 12 діб, а його адвоката Еміля Курбедінова – на 10. «Це були нові заходи, застосовані силовиками проти кримськотатарських активістів, – зазначає Муміне. – До цього вони просто вибивали з рук техніку, на яку здебільшого громадянські журналісти знімали обшуки, або обмежувались адміністративними штрафами».
«Правозахисники називали Сейрана рекордсменом з кількості адміністративних статей – на той момент їх було три, – каже Муміне. – І ми розуміли, що невдовзі цей процес переросте в кримінальний». Побоювання справдились – 11 жовтня 2017 року до Салієвих вдруге прийшли з обшуком, як іще до п’ятьох кримськотатарських активістів.
«Поки я вдягла хустку і спустилась, Сейран вже лежав на підлозі в наручниках з синцем на лобі – його встигли вдарити головою об лінолеум, – розповідає Муміне. – Чоловіка відпустили тільки після моїх погроз писати скарги на кожне їхнє порушення під час обшуку». У постанові про проведення обшуку, яку Муміне змусила слідчого зачитати, йшлося про кримінальну відповідальність. Сейрана та ще п’ятьох членів «другої бахчисарайської групи» в той ранок арештували за підозрою в тероризмі.
За словами жінки, умови утримання в СІЗО правозахисники прирівнюють до тортур: в ізоляторі панують антисанітарія, клопи і воші. «Під час перебування в Сімферопольському СІЗО Сейран попросив передати йому беруші, щоб він міг спати вдень, адже в камері перебувало 16 в’язнів, а ліжок було лише 12, – розповідає жінка. – Хлопці були змушені спати по черзі».
«Ми, сім’ї членів «другої бахчисарайської групи», вже пройшли три найважчі етапи – день арешту, етап з Криму і вирок», – каже Муміне. 16 вересня 2020 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону присудив Сейрану 16 років колонії строгого режиму. Інші фігуранти «справи Хізб ут-Тахрір» отримали від 13 до 19 років ув’язнення.
Пережити складні часи Муміне допомагає насамперед кримськотатарський народ: «Те, як люди об’єднались проти репресій, не злякались чинити опір, мене дуже надихає і окрилює. Це дає надію, що наш ненасильницький спротив, адже кримські татари мають тут колосальний досвід, здатен протистояти російській репресивній машині».
Жінка розповідає, що на оголошення вироку «другій бахчисарайські групі» в Ростов-на-Дону, відстань з Криму до якого близько 700 км (це 15 годин дороги), поїхали пів тисячі людей, багато хто похилого віку. «Вони не зважають на свій стан, – розповідає Муміне. – Зі мною в автобусі їхала бабця Зебуре – ветеран кримськотатарського руху. Їй уже за вісімдесят, але вона їздила на всі судові засідання. Це зворушує до сліз».
Муміне впевнена: «Наша сила у небайдужості до долі кожної людини, яка потрапила в ці жорна несправедливості – незалежно від її національності чи віросповідання».
