Дата арешту: 11.10.2017
Звинувачення: організація діяльності терористичної організації
Вирок суду: 17 років колонії суворого режиму
На нього чекають: дружина, діти Алі, Аїша, Ясмін, Амір
«Ми кілька років знали одне одного, але й подумати не могли, що створимо сім’ю. Все змінилось, коли Тимур влаштувався на роботу в кафе «Ашлама-Сарай» у Бахчисараї, у старому місті. Я теж вирішила підзаробити і на один із сезонів прийшла туди. Ми разом працювали. За тиждень до закінчення сезону Тимур зробив мені пропозицію. Я погодилась», – розповідає Діляра, дружина політв’язня Тимура Ібрагімова.
Тимур народився 26 січня 1985 року. Має філологічну освіту, до арешту займався підприємництвом, громадською діяльністю.
11 жовтня 2017 року в Бахчисараї проходили обшуки в оселях кримських татар. Серед помешкань, у які рано-вранці увірвались силовики, був дім Тимура. Чоловіку подзвонили, що обшук проходить в сусідньому домі, і він поспішав прибути на місце події, щоб зняти все на відео. Однак через декілька хвилин стало зрозуміло, що до їхньої квартири теж ідуть.
«Я взяла дитину на руки – минуло буквально десять днів, як я повернулась із полового будинку», – згадує той ранок Діляра. За словами жінки, у квартиру зайшли озброєні силовики в масках та свідки. Слідчий зачитав постанову про проведення обшуку і повідомив, що проти Тимура відкрито кримінальну справу і йому загрожує від 20 років до пожиттєвого ув’язнення.
«Після цього почали все перевертати в домі: рились у дитячому візку, заглядали у чайник і морозилку, – продовжує Діляра. – Я розбудила дітей і пояснила їм, що відбувається. Хоча вони вже самі знали, що у Бахчисараї є діти, що залишились без батька, й уявляли, чим це закінчиться». З коментарів слідчого жінка зрозуміла, що за життям сім’ї не один день стежили – знали, хто з дітей в яку школу ходить, о котрій виходить з дому тощо.
Лише наприкінці обшуку Тимуру дозволили проконсультуватись по телефону з адвокатом, однак у квартиру правозахисника не впустили. «В кінці слідчий сказав зібрати Тимуру пакет з усім необхідним. Мовляв, він їде далеко і надовго», – розповідає Діляра.
Як жінка пізніше дізналась від адвоката, у той день Тимура та ще кількох кримських татар з «другої бахчисарайської групи» того дня відвезли до Євпаторії, а згодом – Сімферопольського слідчого ізолятора.
«Ненадання медичної допомоги – це у Сімферопольському СІЗО за замовчуванням. Людина має бути при смерті, щоб їй там допомогли». У Тимура проблеми із зором, він має інвалідність – одне око у нього відсутнє, інше в ув’язненні почало темніти – чоловік став гірше бачити. За словами дружини, були випадки, коли зір взагалі зникав. Діляра вважає, що причиною загострення хвороби є стрес та неналежні умови в ізоляторі – повсюдні сирість і бруд.
Діляра розповідає і про психологічний тиск на чоловіка, коли під час етапу в Ростов-на-Дону арештанти півтора місяця перебували у Краснодарі. Там Тимура помістили у спецблок з психічно хворими людьми. «Його співкамерник постійно багато їв, потім викликав у себе блювоту, роздягався, годинами волав пісні. Також намагався розпалити багаття в камері. Тоді Тимур ледь не задихнувся і став вимагати перевести його в іншу камеру. Після цього його поселили у клітку, де не було ні туалету, ні ліжка, ні навіть лавки».
Суд у Ростові-на-Дону 16 вересня 2020 року виніс Тимуру вирок – 17 років позбавлення волі у колонії суворого режиму. «Буквально недавно ми дізнались від адвоката, що їх перевезли з ростовського СІЗО №1 до СІЗО №5, – розповідає Діляра. – Там зазвичай чекають апеляцію ті, кому суд вже виніс вирок». Це може зайняти п’ять-шість місяців.
Жінка розповідає, що зараз Тимур скаржиться на біль у спині, проблеми з нирками та оніміння правої руки. «В СІЗО пропонують одну чарівну таблетку від усіх хворіб, – сміється Діляра. – Звісно, Тимур не захотів такого лікування». Обстеження, якого після восьми місяців клопотань добився адвокат, мало чисто формальний характер і тривало, за словами Діляри, близько п’яти хвилин.
У сім’ї без батьківської опіки ростуть четверо дітей. Старший син Алі (11 років) має вроджену психічну хворобу, яка з арештом батька ускладнилась. Дочка Аїша (10 років) – дуже здібна дівчинка, відмінниця. Аїша має захворювання очей, на яке дуже негативно впливає стрес, тому затримання батька погіршило її стан. «Молодша дочка Ясмін, якій вісім років, мріє про те, щоб повернувся не лише Тимур, а й всі інші батьки – щоб інші діти теж не страждали», – каже Діляра. Найменший син Амір народився перед самим арештом батька. Він, за словами жінки, – копія Тимура. «Всі кажуть, що бракує лише бороди», – жартує вона. Всі діти дуже чекають на повернення свого батька.
Діляра звертає увагу, що Тимур та інші політв’язні весь цей час неодноразово заявляли, що вони – громадяни України. «Усі акції на підтримку політв’язнів в Україні та за її межами для нас дуже багато означають, – каже вона. – Хочу попросити людей, щоб вони і далі нас підтримували: писали, говорили, не забували. Це дуже надихає і нас, і наших чоловіків. Коли їм приходять листи в СІЗО – це завжди дуже сильні емоції. Вони дуже радіють і пишаються, що їх знають і пам’ятають».
