Дата арешту: 12.10.2019
Звинувачення: участь у діяльності організації «Хізб ут-Тахрір», яку визнано терористичною на території РФ
Вирок суду: 12,5 років колонії суворого режиму
На нього чекають: дружина, четверо дітей
«Ми познайомились, коли не було ще ні мобільних телефонів, ні інтернету. Я була студенткою. І нам ніяк не вдавалось зустрітися – то я запізнювалась на побачення, то мені раптово ставили пару на цей час. Вже після того, як ми одружились, Узеїр розповів, що перед третім побаченням сказав собі: "Якщо і цього разу не прийде – не судилось". Я знову запізнилась, але він мене таки дочекався. З цього моменту почалась наша історія», – розповідає Фера, дружина кримського політв’язня Узеїра Абдуллаєва.
Невдовзі після успішного побачення Фера й Узеїр побрались, ненавмисне вибравши датою весілля 29 лютого. «Ну і що? Зате всі будуть пам’ятати», – відповів Узеїр, коли Фера запропонувала змінити дату. Цього високосного року їхній сім’ї, в якій уже четверо дітей, виповнилось 16 років. Однак відсвяткувати разом не вдалось – незабаром буде чотири роки, як рідні не бачились.
Узеїр Абдуллаєв народився 30 квітня 1974 року. Маючи і музичний талант, і спортивні досягнення, і юридичну освіту, Узеїр вибрав кар’єру тренера зі східних бойових мистецтв. «Узеїр багато працював з дітьми. Його учні, які зараз уже дорослі, люблять його і постійно розпитують мене "Як наш тренер?", через мене підтримують з ним зв’язок, передають вітання», – розповідає Фера.
Узеїра затримали 12 жовтня 2016 року в їхньому домі в с. Строгонівка неподалік Сімферополя. «В наш дім о шостій ранку ввірвались десятки силовиків: ФСБ, ОМОН, люди в цивільному, в масках і без, зі зброєю – кого там тільки не було», – згадує жінка.
За її словами, обшук тривав з 6 ранку до 14 години дня. «Незважаючи на те, що день був дощовий, під будинком було дуже багато людей, які прийшли підтримати нас», – каже Фера.
У цей день розпочалося майже дворічне перебування Узеїра та інших затриманих тоді кримських татар в Сімферопольському слідчому ізоляторі. За словами Фери, «на одному з судових засідань з обрання запобіжного заходу – третьому чи четвертому – Узеїр та інші в’язні «сімферопольської п’ятірки» повідомили про застосування до них катувань».
Фера добре пам’ятає свідчення чоловіка: «Їх везли на слідчі заходи в ФСБ у машині обличчям до підлоги. Узеїра заштовхали під лаву з сидінь і всі члени спецпідрозділу, який їх перевозив, всю дорогу били його ногами, ображали як його честь і гідність, так і релігійні почуття, вживали нецензурну лексику. Коли хлопців виводили з машини, силовики продовжували знущатись і штовхати їх».
За словами жінки, на початку 2018 року в Сімферопольському СІЗО Узеїр переніс важку хворобу, набуту в ізоляторі через незадовільні умови утримання – сирість, клопів, тарганів. Ситуація вимагала негайного медичного втручання і чоловіка вивезли до міської лікарні Сімферополя №6. «Узеїру зробили термінову операцію на руці – видалили гнійне утворення невідомого характеру. Попри те, що хірург наполягав на хоча б триденній госпіталізації та післяопераційному лікуванні, Узеїра в напівпритомному стані – з температурою і раною на руці – одразу ж доставили назад у СІЗО. Через деякий час стався рецидив – подібне утворення з’явилось на нозі», – розповідає Фера.
Проте в СІЗО не зважали на важкий стан здоров’я Узеїра. «Ми з адвокатом писали в усі можливі інстанції про потребу обстеження та госпіталізації мого чоловіка, – продовжує жінка. – Це все ігнорувалось».
18 червня 2019 року Північно-Кавказький окружний військовий суд в Ростові-на-Дону визнав членів «першої сімферопольської групи» винними в інкримінованих їм злочинах. Узеїру присудили 13 років колонії суворого режиму. Через півроку відбулось апеляційне засідання у Верховному суді Російської Федерації, де термін покарання було зменшено на шість місяців. «Я сприймаю це як знущання», – зізнається Фера.
З початку 2020 року Узеїр відбуває термін у виправній колонії №16 у м. Салават, Республіка Башкортостан, РФ. Там в Узеїра діагностували інше захворювання, так само пов’язане з перебуванням в колонії. «На кисті руки у нього грижа на сухожиллі – велика шишка, яка з’явилась через те, що йому часто вдягали наручники, – каже Фера. – Узеїру пропонують провести операцію в лікарні в колонії, але він відмовляється, бо умови там неналежні для таких операцій. Провести операцію за межами колонії йому не дозволяють». Крім того, чоловік страждає на хронічні захворювання, які лише загострюються у в’язничних умовах.
«Мені не вистачає чоловіка у всьому. Ми завжди звертались одне до одного за порадою, підтримували одне одного, – з сумом каже Фера. – Особливо не вистачає його у вихованні дітей. Я достатньо сувора мама, він же дуже терплячий, м’якої вдачі. Він часто збирав дітей навколо себе і годинами з ними розмовляв, розповідав різні історії. Дуже багато часу приділяв дітям, хоча і працював, і займався громадською діяльністю».
Наймолодшій доньці був рік і два місяці, коли батька арештували, і скоріш за все вона його не пам’ятає. «Але оскільки ми постійно говоримо про Узеїра, вона його знає – по фото і з наших слів, і теж дуже його чекає. Коли їмо щось смачне, завжди каже "Треба залишити татові, щоб і він скуштував"», –каже Фера.
«Хочу подякувати усім-усім за підтримку. Кожна людина має право на свою думку, світогляд й віросповідання. Зараз у Криму все навпаки. Нам наче кажуть: "Думай і роби як ми – і все в тебе буде добре". За незгоду, за те, що людина сповідує власну віру й переконання, дають великі терміни. Людей ламають і змушують думати так, як зручно владі. Кожна розумна людина з почуттям совісті не може пройти повз таку несправедливість й порушення основних прав людини. Вона зобов’язана допомогти», – вірить Фера.
